Агроресурсний потенціал

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:12:45 +0000

Природний агроресурсний потенціал — це складова частина аграрно-ресурсного потенціалу, який має свою структуру та особливості. Для розвитку виробництва кожен складник агроресурсного потенціалу має своє значення і місце. До взаємозамінних, динамічних і відтворювальних факторів, які піддаються свідомому впливові і господарському регулюванню, належать матеріально-технічні засоби і трудові ресурси. Функціонування ж природних ресурсів у сільському господарстві пов’язане з живими організмами і біологічними процесами, які частково відновлюються. Природні ресурси за своєю природою стійкі в процесі експлуатації, але швидко руйнуються при неправильному користуванні. Вони формують умови праці і визначають рівень продуктивності виробництва, його загальний господарський результат та ефективність.

Структура природного агроресурсного потенціалу, його величина визначається і природними умовами, і ресурсами, а особливо впливом фізико-географічних особливостей того чи іншого регіону.

Складники аграрного ресурсного потенціалу нерівнозначні за мірою впливу на сільськогосподарське виробництво і його результатами. Одні з них є визначальними, інші відіграють менш важливу роль. Взаємодія між деякими елементами АРП і ПАРП може змінюватися і територіально, і в процесі сільськогосподарського виробництва. Потенціал сільського господарства визначається не тільки набором окремих видів ресурсів, а й їх системою, можливостями природокористування у різних соціально-економічних умовах.

Механізація та переробка

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:11:17 +0000

Механізація сільськогосподарського виробництва передбачає переведення всіх його галузей на індустріальну основу, електрифікацію і комплексну механізацію всіх виробничих процесів, поступовий перехід від ручної до машинної праці. Індустріалізація вимагає розвитку сільськогосподарського машинобудування, хімічної і нафтохімічної промисловості, електроенергетики та інших галузей індустріального комплексу. Тільки на базі його розвитку може розвиватися комплексна механізація та автоматизація всіх виробничих процесів. Її економічна ефективність полягає в зниженні затрат на виробництво продукції, систематичному підвищенні продуктивності сільськогосподарського виробництва, зростання чистого доходу, збільшення нагромаджень для, розширеного відтворення. Природні і промислові засоби виробництва їх оптимальне співвідношення і поєднання в одному технологічному процесі забезпечують високу стабільність сільськогосподарського виробництва і його економічну ефективність.

В минулому до реформування колгоспів і радгоспів, їх великі розміри дозволили використовувати досить великий простір для комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Цілий ряд галузей і культур стали повністю механізованими, а окремі із них повністю перейшли на індустріальну основу. Однак, крім позитивних процесів, індустріалізація мала і негативні екологічні наслідки. Так використання важких тракторів, велетенських автомашин комбайнів призвело до ущільнення грунту, руйнування його структури і зменшення гумосомісткості. Все це негативно позначилося на врожайності сільськогосподарських культур і зниження продуктивності орних земель.

Важливою складовою аграрної політики в Україні на сучасному етапі є створення ринку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, тобто забезпечення населення країни повноцінними продуктами харчування.

Для забезпечення безперебійного постачання населення продуктами харчування необхідно забезпечити найповнішу переробку сільськогосподарської сировини з використанням мало-відходних і безвідходних технологій, які зберігають сировину, матеріали та енергетичні ресурси.

Залежно від характеру кінцевого продукту, його споживчих властивостей, а також технологічних вимог до сировини всі переробні галузі поділяються на окремі види. Існує кілька підходів щодо класифікації переробних галузей.

Відповідно до характеру сировини, яка переробляється, переробні галузі поділяються на:

видобувні (соляна, рибна, виробництво мінеральних вод), які характеризуються високою трудомісткістю;
обробні (м’ясна, молочна, смакохарчова), які характеризуються високою матеріаломісткістю, оскільки витрати на сировину і матеріали перевищують 75%.

Усі галузі, що переробляють сільськогосподарську та іншу сировину, діляться на три групи:

виробництво продуктів харчування — харчова промисловість;
виробництво одягу і взуття — легка промисловість;
виробництво інших предметів споживання — мило, парфумерія, сіль, мінеральні води та ін.

Залежно від виду перероблюваної сировини переробні підприємства діляться на дві групи:

переробка рослинної сировини (борошномельна, хлібопекарна, цукрова, олієжирова, плодоовочеконсервна та інші види промисловості);
переробка тваринницької сировини (м’ясо-молочна, маслоробна, шкіряна та інші види промисловості).

За ступенем зв’язку переробних підприємств з їх сировинною базою можна також виділити дві групи:

переробні підприємства, що переробляють безпосередньо сільськогосподарську сировину, — первинна переробка, (борошномельна промисловість);
переробні підприємства, що використовують сировину, яка вже пройшла первинну переробку, — вторинна переробка (наприклад, хлібопекарна промисловість).

Відповідно до тривалості виробничого циклу переробні галузі можуть бути сезонними і цілорічними, перервного і неперервного виробництва.

Меліорація

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:10:52 +0000

Меліора́ція (лат. melioratio поліпшення, від лат. melior кращий) — цілеспрямоване поліпшення властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності. Меліорація відрізняється від звичайних агротехнічних прийомів тривалим і інтенсивнішим впливом на об’єкти меліорації.

До меліорації належать осушення й зрошення земель, регулювання річок і поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо. Меліорація — комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Меліорація складається з двох етапів — будівельного і етапу експлуатації. Будівельний етап полягає в проектуванні і будівництві меліоративної мережі з використанням спеціалізованих меліоративних машин. На етапі експлуатації проводиться постійна оцінка стану меліоративних споруд і їхньої відповідності умовам експлуатації, що постійно змінюються, а також підтримка меліоративних систем в працездатному стані, їхньої адаптації до умов, що змінюються.

Вибір виду меліорації залежить від природно-господарських умов території; як правило, застосовують комплекс меліоративних заходів.

Землеробство

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:07:55 +0000

Землерóбство — наука й галузь сільського господарства, що базується на використанні землі для вирощування сільськогосподарських культур.

Головна задача галузі рільництва — створити сприятливі умови для раціонального використання фотосинтетичної активної радіації та інших факторів життя. Через це формування потужного фото-синтетичного апарату рослин і забезпечення тривалості продуктивної роботи є важливою науковою проблемою, бо між величиною врожаю та площею листків установлено пряму кореляційну залежність.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, рільництво можна поділити на:

меліоративне рільництво — рільництво на меліорованих землях;
зрошувальне рільництво — рільництво з використанням різноманітних зрошувальних систем;
богарне рільництво — рільництво на засушливих територіях з використанням вологи ранньовесняного періоду.

Містить підгалузі, що потребують обробітку землі під польові культури, а саме:

зернові культури (пшениця, ячмінь, жито, овес, рис, кукурудза, гречка, сорго тощо);
зернобобові культури (горох, квасоля, чечевиця, соєві боби та ін.);
кормові культури (кормові трави, силосні культури, кормові коренеплоди, кормові баштанні культури);
овоче-баштанні культури: а) картопля, б) листові культури (капуста, салат, шпинат, кріп, листкова петрушка та ін.); в) плодові культури (томат, огірок, гарбуз, кабачок, патисон, баклажан, перець); г) цибулинні культури (цибуля і часник); д) коренеплоди (морква, столові буряк, пастернак, петрушка, селера, ріпа, редиска, редька та ін.); е) баштанні культури (кавун, диня, гарбуз та ін.);
олійні та ефіроолійні культури: а) олійні культури (соняшник, рицина, гірчиця, рапс, кунжут, коноплі, льон, кмин та ін.);
технічні культури:
а) харчові культури (цукровий очерет, цукровий буряк, крахмалоносні культури, лікарські рослини);

б) текстильні культури (бавовник, льон, джут, конóплі);

в) каучуконоси (гевея).

Тваринництво

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:06:33 +0000

Твари́нництво - галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами (молоко, масло, сир; близько 60 % білків, що їх споживає людина, — продукти тваринництва), дає сировину для легкої (вовна) і харчової, а також фармацевтичної промисловості, тяглову силу (кінь, віл), основне органічне добриво — гній. Продукти тваринництва часто бували основою бюджету українського селянина.

Тваринництво поділяється (в Україні) на скотарство (розведення і використання великої рогатої худоби), вівчарство, конярство, козівництво, кролівництво; до тваринництва зараховують також бджільництво та шовківництво.

Вівчарство — галузь тваринництва з розведення овець. Виготовляє сировину для легкої промисловості (шерсть, овчину, смушки) і харчові продукти (м’ясо, сало, молоко). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири. Виділяють піт, у якому є сірка та жирні кислоти.
Козівництво — галузь тваринництва, яка займається розведенням кіз для одержання молока, м’яса, вовни, пуху, шкір, хутра. Молоко кіз характеризується високим вмістом жиру і білка, бактерицидною дією. З шкір кіз виготовляють шевро, хром, лайку, замшу, сап’ян тощо, а з пуху — високоякісні легкі тканини, тонкий трикотаж, найкращі сорти фетру, хустки. З тонкої вовни роблять технічні тканини, килими, ліжники і трикотаж, а з грубої — вовнові тканини і трикотаж.
Конярство — галузь твариннцтва, яка займається розведенням та використовуванням коней. В Україні конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувальний та спортивний.
Кролівництво – галузь тваринництва, що забезпечує виробництво дієтичного м’яса, хутра, пуху, шкіри тощо. М’ясо кролів смачне і за поживністю наближається до курячого. Шкіру кролів використовують для виготовлення замші, легкого взуття. Хутро кролів використовують як у натуральному вигляді, так і в імітованому під морського котика, нутрію, видру, вивірку, соболя, песця тощо. Кролів широко використовують в наукових лабораторіях для біологічних і медичних досліджень.
Свинарство — галузь тваринництва — розведення свиней для одержання м’яса і сала, а також шкіри і щетини. Свинина майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину.
Звірівництво — галузь тваринництва, яка займається розведенням диких звірів. Найпоширенішим є розведення цінних хутрових звірів — норок, сріблясто-чорних лисиць, нутрій, голубих песців, а також плямистих оленів, лосів, бізонів, що дають панти, шкіру та м’ясо. В Китаї розводять єнотів та багатьох інших хижих для отримання хутра, а також тигрів заради шкіри та як сировину для традиційної медицини.
Скотарство – галузь тваринництва, яка займається розведенням ВРХ — тобто всіх порід сільськогосподарських тварин з родини волiв. Це найважливіші свійські тварини, що постачають молоко, м’ясо, шкіру, органічні добрива, а також робочу тяглову силу (переважно воли).

Інтерактивна агроекологічна карта

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:03:28 +0000

Карту можна знайти тут:

http://mivg.iwpim.com.ua/map/

Інтерактивна агроекологічна карта

Forvas — Mon, 09 Feb 2015 09:03:28 +0000

Карту можна знайти тут:

http://mivg.iwpim.com.ua/map/